Теорією бухгалтерського обліку рахунки визнаються елементом його методу. Певна річ, ця норма поширюється і на план рахунків. Оскільки під процедури бухгалтерського обліку підпадає велика кількість об’єктів, то й план рахунків має забезпечити технічну можливість нагромадження інформації про ці об’єкти на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Уся сукупність об’єктів обліку через систему рахунків упорядковується, тобто класифікується за певними ознаками. Класифікація не обмежується простим упорядкуванням фіксованого набору бухгалтерських рахунків, а означає конструювання системи рахунків, що ґрунтується на дослідженні фінансово-господарської діяльності банків, аналізі потреби в інформації для відображення цієї діяльності і можливостей отримання такої інформації. Природно, коли йдеться про об’єкт обліку, маємо на увазі конкретну процедуру запису на рахунках, що узагальнюється відповідним бухгалтерським проведенням. Такий підхід дає змогу опрацьовувати, описувати, удосконалювати методи обліку банківських операцій. Формування плану рахунків здійснюється з позицій загальної методології обліку, яка нині безпосередньо ґрунтується на МСБО. Водночас за побудови плану рахунків ураховано також певні додаткові методологічні аспекти. Якщо методологія виокремлює складові нової ідеології обліку — принципи нарахування, резервів, переоцінювання — то розвиток методики побудови плану рахунків включає такі аспекти: запровадження мультивалютного режиму дії рахунків; поширення методики подвійного запису на позабалансові рахунки; деталізація інформації, нагромадженої на рахунках чинного плану рахунків, через механізм загальних і спеціальних параметрів аналітичного обліку та аналітичних рахунків; уведення до системи рахунків низки контррахунків (контрактивних та контрпасивних). План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, що використовуються для реєстрації господарських операцій банку. Головною умовою побудови плану рахунків слід визнати його орієнтацію на формування показників фінансової звітності. За такого підходу план рахунків відповідатиме потребі обліку всіх банківських операцій з тим, щоб забезпечити своєчасне надання детальної, достовірної і змістовної інформації керівництву банку, наявним та потенційним інвесторам, акціонерам, діловим партнерам, Національному банку України, податковим, статистичним органам та іншим користувачам. Водночас план рахунків є складовою частиною національної системи бухгалтерського обліку [73, c. 1]. План рахунків ураховує також концептуальні (базові) основи побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Як інструмент фінансового обліку план рахунків забезпечує: 1) процедурне (послідовне) отримання інформації про об’єкт на кожному етапі, а саме: оцінку, вимірювання, узагальнення первинної і аналітичної інформації, тобто формування та інтерпретацію фінансової звітності й аналіз її показників; 2) можливість визначення об’єктів фінансового обліку з урахуванням вимог управління. Певна річ, деталізація активів, зобов’язань та капіталу як об’єктів фінансового обліку залежить від конкретної мети інформації, з огляду на потреби її замовників (користувачів); 3) розширення об’єктів обліку через організацію та ведення аналітичного обліку в розрізі всіх показників фінансової звітності, тобто визнання підсистеми аналітичного обліку невід’ємною частиною плану рахунків. Ці загальні вимоги до побудови плану рахунків зумовлюють ведення конкретних облікових процедур у такий спосіб: 1) фінансовий облік ведеться за єдиним планом рахунків, обов’язковим для всіх банків України; 2) вимірювання об’єктів обліку підтверджується документально за кожною господарською операцією; 3) оцінка об’єктів обліку передбачається обліковою політикою банку як процес визначення вартості об’єктів, яку показують у статтях фінансової звітності або визнають у звіті про прибутки та збитки; 4) узагальнення первинної інформації ведеться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а по...